ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ЗЕМЛІ
Галушка Вікторія Олегівна,
Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Дума про тополі
В моїй долині шепчуться тополі,
Біля Синюхи,тут вони
на волі.
Рядками майже рівними
ростуть,
Хто посадив
їх,мабуть,й не живуть.
Не бачила ніколи від
них лиха.
Тополі ці для мене –
справжня втіха.
Черпаю сили серед них в гаю.
Коли не сплять вони,я
теж не сплю.
Там солов’ї співають
лиш на вдачу,
Коли сумная я,біля
них поплачу…
Вони живуть,а з
ними квітну й я,
Вони для мене – ще
одна сім’я.
З могутніми,як тато,
стовбурами,
Із ніжними
гілками,ніби мама,
Із бруньками зеленими
весною,
Немов це я,коли була
малою.
Галушка Вікторія Олегівна,
Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Клен
Спиляли рідний клен,
По вулиці Вербова,
Залишився пеньок,
А клен пішов на
дрова.
Могутній клен,а в тім
Немає і страшного,
Електрик так зробив -
То що усім до того?
Він міг би жить літ
сто,
Отам,біля дороги.
Зломали душу… Все…
Немов відтяли ноги.
А від того пенька –
Два пагони маленькі.
І я так хочу знов,
Щоб виріс, бо…рідненький.
Михайлова Оксана Олександрівна,
Таїнство моєї душі (присвята
Ліні Костенко)
Таїнство твоїх поезій…
Багатство твоїх віршів…
Лагідно-гострим лезом
Торкнулось моєї душі.
У них про просте, про вічне,
Крізь призму твоїх почуттів,
Оспіване безгранично
В мільйонах людських життів.
Бачу твоїми очима
Черешеньки первоцвіт,
Як бджілка над квітами тими
Почала вже свій обліт.
Як вітер шумить у лузі,
У лісі зозуля кує,
Співає соловей подрузі
Про вічне кохання своє.
Як в полі пшеничну ниву
У хаті бабуся сива
Готує онукам борщ.
Щораз українське слово
Дзвенить з-під твого пера,
Дає материнська мова
Нам сили любові й добра.
Так просто і так красиво
Дає нам тепло своє,
І будемо ми щасливі,
Бо ми українці є!
Немає коментарів:
Дописати коментар