ГЛОСАРІЙ «МЕДІА – ОСВІТА»

Аудиторія медіа – стійка сукупність людей, об’єднаних спільними інформаційними потребами. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С.347).

Відеокліп – короткий аудіовізуальний медіатекст (рекламний, музичний тощо). (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С. 347).

Інформація – будь-які відомості, створенні людиною для передачі в часі та/чи просторі. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор.                 В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С. 348).

Комунікатор – особа або група осіб, які створюють контент масової комунікації. Як правило, до них відносять журналістів, топ-менеджмент та власників медіа. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор.              В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С. 348).

Комунікація — спілкування. Розрізняють автокомунікацію, міжособистісну, групову та масову комунікацію. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк;                      За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С. 348)

Медіаграмотність – полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиранню, використанню, критичному аналізові, оцінюванню, створюванню та передаванню медіатекстів різних форм, жанрів, а також аналізові складних процесів функціонування медіа в суспільстві. (Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіа грамотності» / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань:                    ПП Жовтий О.О., 2014. – С.11-13).

Медіазалежність – розлад вольової поведінки, що проявляється в зловживанні медіа (надмірний час споживання медіапродукції, зниження саморегуляції, звуження інтересів тільки до сфери медіа з погіршенням у інших сферах життя тощо). (Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіа грамотності» / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – С.11-13).

Медіакомпетенція – відповідальна реалізація соціального спілкування в суспільній пракгиці, тобто здатність розуміти, аналізувати і оцінювати зміст медіа, вміння використовувати медіа під час навчання і дозвілля, бути співтворцем особистого змісту в мас-медіа, володіти навичками самопрезентації та спілкування з іншими користувачами медіа і, якщо потрібно, вміти критично оцінювати власну медіаактивність. (Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіа грамотності» / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – С.11-13).

Медіакультура – сукупність духовних цінностей, створених інформаційно-комунікаційними засобами, що функціонують у суспільстві, щодо елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому. (Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіа грамотності» / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – С.11-13).

Медіакультура особи – здатність особи ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі. (Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу «Основи медіа грамотності» / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – С.11-13).

Мас-медіа – канали поширення масової комунікації. До основних м.-м. відносяться періодична преса, радіомовлення, телебачення, інтернет-медіа. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов,                         О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С.349).

Масова комунікація – процес збору, обробки та поширення соціальної інформації через спеціальні канали на велику та розташовану в різних місцях аудиторію. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор.                    В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. - С.349).

Медіаосвіта – навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа; специфічна, автономна галузь знань у педагогічній теорії та практиці. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. - С.349).

Медіасоціалізація – явище інформаційного суспільства, що полягає в зміні традиційних способів уведення/входження дитини в світ дорослих, коли основні орієнтири щодо взаємодії із соціумом і формування власної ідентичності дитина отримує не із сімейної взаємодії, а під впливом медіа.

(Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов,                    О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С.350).

Нові медіа – термін, який в кінці XX ст. стали застосовувати до інтерактивних електронних видань і нових форм комунікації виробників контенту з споживачами для позначення відмінностей від традиційних медіа (наприклад, газет), цим терміном позначають процес розвитку цифрових, мережевих технологій і комунікацій. (Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В. Різуна. — Київ: Центр вільної преси, 2012. – С. 350).

Медіа-освіта — частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Тобто медіа-освіта має на меті виховання медіа-грамотності.

Воркшоп  (від англійської – майстерня) – це одна з активних форм навчання, аналогічна тренінгам і діловим іграм, які дають можливість активізувати весь потенціал особистості, пробудити його допитливість, задіяти емоції.